НАСКАР попрощався з Кайлом Бушем у Шарлотт
Одинадцятирічний хлопчик сідає за кермо Шевроле із номером 8, викручує задні колеса в клубах диму аж до того моменту, поки шини не вибухають, а потім вилазить на дах, бере з рук чотирирічної сестри картатий прапор і схиляється перед трибунами в глибокому поклоні. Так у п'ятницю, 9 жовтня, на Charlotte Motor Speedway Брекстон Буш завершив вечір вшанування свого батька. Цей поклін знає кожен, хто хоч трохи стежив за НАСКАР останні двадцять років. Саме так після кожної перемоги прощався з публікою Кайл Буш, дворазовий чемпіон Cup Series і найтитулованіший гонщик в історії національних серій НАСКАР, якого не стало 21 травня 2026 року у віці 41 року.
Celebration of Life, тобто святкування життя Кайла, організували Kyle Busch Motorsports і сама траса одразу після гонки пікапів Ecosave 200. Вхід був вільним, і на фінішну пряму прийшли понад 10 тисяч людей. Ще під час гонки пікапів на вісімнадцятому колі трибуни підняли прапорці з номером 18, під яким Буш провів найкращі роки кар'єри. Біля стартової лінії виставили 10 найвідоміших машин Кайла, Зал слави НАСКАР відкрив нову експозицію про його 25-річну кар'єру, а дрони намалювали в нічному небі над Шарлотт число 234, кількість його перемог у трьох національних серіях.
Про Кайла говорили брат Курт, Джо Гіббс, Кайл Ларсон, Остін Діллон, Крістофер Белл, Ной Ґраґсон і Даніель Суарес. Останньою виступила вдова Саманта, яка близько 10 хвилин розповідала про чоловіка й висловила надію, що його пам'ятатимуть не лише як одного з найкращих гонщиків НАСКАР, а й як людину, після якої життя інших ставало кращим. Завершив вечір кантрі-співак Коул Свінделл.
Щоб зрозуміти, чому прощання з Кайлом Бушем зібрало стільки людей і викликало стільки сліз, варто повернутися до самого початку. Кайл Томас Буш народився 2 травня 1985 року в Лас-Вегасі в родині, яка жила перегонами. Батько Том ганяв сам і привів у спорт обох синів, а старший брат Курт став для Кайла першим орієнтиром і згодом чемпіоном Cup Series 2004 року. Кайл підписав перший контракт із Джеком Раушем у 16 років, ще навчаючись у старшій школі, проте справжній старт кар'єри відбувся в Хендрік Моторспортс. У 2004 році він провів перші гонки в Cup, а 2005 року вже виступав повний сезон на Шевроле із номером 5.
Перший же повний сезон показав, що в НАСКАР прийшов незвичайний талант. У лютому 2005 року на трасі у Фонтані Буш виграв поул і став наймолодшим володарем поул-позиції в історії Cup на той момент, йому було 19 років. А 4 вересня того ж року на тому ж овалі він здобув і першу перемогу, у віці 20 років, 4 місяців і 2 днів, знову ставши наймолодшим переможцем гонки Cup. Того сезону він виграв ще й у Фініксі та отримав титул найкращого новачка. У Хендрік Кайл провів чотири сезони, здобув чотири перемоги в Cup, зокрема 2007 року в Брістолі, у дебютній гонці машини нового покоління Car of Tomorrow.
Справжній Кайл Буш, той, кого фанати називали Rowdy, тобто Буйний, народився 2008 року, коли він перейшов у Joe Gibbs Racing на Тойоті з номером 18. Уже в березні на трасі в Атланті він приніс Тойоті першу перемогу в залікових гонках Cup, а загалом за сезон виграв 8 гонок, серед них легендарну Southern 500 у Дарлінгтоні. Наступного року він став чемпіоном другої серії НАСКАР, яку тоді називали Nationwide, а нині O'Reilly Auto Parts Series, і першим в історії виграв дві гонки національних серій за один день. У 2010 році Буш зробив те, чого до нього не вдавалося нікому: на одному вікенді в Брістолі він переміг у гонці пікапів, у гонці другої серії та в Cup. Через сім років він повторив цей потрійний хет-трик на тій самій трасі, і досі це єдиний гонщик, якому підкорилося таке досягнення.
У ті самі роки Кайл став ще й власником команди. Kyle Busch Motorsports дебютувала в серії пікапів 2010 року і в першому ж сезоні виграла чемпіонат власників. Згодом команда стала найуспішнішою в історії серії зі 100 перемогами і 7 титулами власників, а її пілоти Ерік Джонс і Крістофер Белл стали чемпіонами пікапів у 2015 і 2017 роках. Через KBM пройшли десятки майбутніх зірок Cup, і саме тому на вечорі в Шарлотт так багато нинішніх гонщиків говорили про Кайла не лише як про суперника, а як про наставника. Даніель Суарес розповідав, що Буш постійно телефонував йому з порадами в першому сезоні Cup, а коли мексиканець 2016 року обігнав саме Кайла і виграв свою першу гонку в Мічигані, Буш одним із перших прийшов привітати його на подіумі.
Головна історія кар'єри Буша трапилася 2015 року. У лютому під час гонки другої серії в Дейтоні він на повній швидкості врізався в бетонну стіну без захисного бар'єра і отримав переломи правої ноги та лівої стопи. Кайл пропустив перші 11 гонок сезону Cup, і здавалося, що про боротьбу за титул можна забути. Проте НАСКАР дозволив йому потрапити в Chase за умови перемоги і місця в тридцятці. Буш повернувся, виграв 5 гонок, пробився в плей-офф і в Хомстеді став чемпіоном Cup, принісши Тойоті перший титул у найвищій серії. Того ж року в його родині народився син Брекстон, той самий хлопчик, який у п'ятницю тримав у руках картатий прапор.
Далі пішли роки, коли Буш був еталоном для всіх. Він двічі поспіль, у 2015 і 2016 роках, вигравав Brickyard 400 в Індіанаполісі. У 2018 році здобув 8 перемог, виграв регулярний чемпіонат і Coca-Cola 600 у Шарлотт, після чого мав перемоги на кожній трасі тодішнього календаря, на якій виступав. У березні 2019 року у Фонтані він зрівнявся з Річардом Петті за кількістю перемог у національних серіях, маючи 200, а за шість днів виграв гонку пікапів у Мартінсвіллі й став єдиним рекордсменом. Восени того ж року Кайл знову переміг у Хомстеді й завоював другий титул Cup. За десятиліття з 2010 по 2019 рік ніхто в Cup не вигравав частіше за нього, у Буша було 40 перемог.
Буш ніколи не був зручним героєм. Він ненавидів програвати і не приховував цього, міг різко висловитися в ефірі, посваритися з суперником або піти з траси, не сказавши ні слова. Половина трибун його освистувала, друга половина обожнювала, і сам Кайл охоче грав роль лиходія, відповідаючи на свист своїм фірмовим поклоном. Саме з таких емоцій виросла віддана армія фанатів Rowdy Nation. Водночас за цим образом стояла людина, яка разом із дружиною Самантою у 2015 році заснувала фонд Bundle of Joy, що допомагає парам оплачувати лікування безпліддя методом ЕКЗ, адже самі Буші пройшли цей шлях, перш ніж у них народилися Брекстон і Ленікс.
Після 15 сезонів, 56 перемог у Cup і 90 перемог у другому дивізіоні з Joe Gibbs Racing Буш 2023 року перейшов у Richard Childress Racing на Шевроле з номером 8. Початок вийшов блискучим: перемога у Фонтані вже в другій заліковій гонці за нову команду, потім Талладега і Гейтуей. Перемога у Фонтані продовжила рекордну серію Кайла до 19 сезонів поспіль хоча б з однією перемогою в Cup. Ця серія обірвалася 2024 року, і останні сезони в Cup виявилися для нього найважчими, проте в пікапах Буш залишався собою. У 2026 році він виграв гонки серії пікапів в Атланті та Довері, і перемога 15 травня в Довері стала останньою в його кар'єрі. Підсумок неймовірний: 63 перемоги в Cup, дев'яте місце в історії, 102 перемоги в другій серії і 69 у пікапах, абсолютні рекорди обох серій. Разом 234 перемоги в національних серіях НАСКАР, більше, ніж у будь-кого за всю історію. Єдине, чого Кайлу так і не вдалося, це виграти Daytona 500.
Напередодні Coca-Cola 600 стало відомо, що Буш потрапив до лікарні і пропустить гонку в Шарлотт. А 21 травня НАСКАР, RCR і родина повідомили про його смерть. Як згодом пояснили рідні, важка бактеріальна пневмонія переросла в сепсис, який спричинив стрімкі ускладнення. Через три дні перед Coca-Cola 600 весь гараж вишикувався на стартовій решітці, Саманта плакала, обіймаючи сина, а Брекстон тримався так мужньо, що ним захоплювалася вся Америка. Даніель Суарес присвятив Кайлу свою перемогу в тій гонці. RCR одразу оголосила, що номер 8 більше не виходитиме на старт, поки Брекстон не буде готовий забрати його собі в Cup. Ще за кілька тижнів хлопчик повернувся за кермо в юніорських перегонах, а в липні виграв свою першу гонку після смерті батька.
У п'ятницю в Шарлотт Брекстон сів у ту саму машину з номером 8, яка чекає на нього. Трасу для прощання обрали не випадково, адже ніхто не вигравав у Шарлотт стільки гонок у трьох серіях разом, скільки Кайл Буш. Його дим над фінішною прямою і поклін на даху машини стали найкращою відповіддю на питання, яким був Кайл. Він був гонщиком у кожній клітині, суперечливим, гострим на язик, неймовірно швидким і водночас турботливим батьком, чоловіком і наставником для цілого покоління пілотів. НАСКАР бачив багатьох чемпіонів, але такого, як Rowdy, більше не буде. Спочивай з миром, Кайле.
