Результати вікенду НАСКАР в Поконо - Хемлін скорочує дистанцію до мінімуму

П'ятничний день, 12 червня 2026 року, розпочався з повернення серії ARCA Menards на трасу в Поконо після дворічної відсутності, принісши із собою похмуру спеку та сильні пориви вітру, які створювали серйозні аеродинамічні виклики на гігантських прямих. Під час кваліфікації, яка розпочалася о 20:00 за київським часом, 19-річна представниця команди Pinnacle Racing Group Лейні Байс створила справжню сенсацію. Вона завоювала поул-позицію з часом 54.024 секунди та швидкістю 166.593 миль/год (268.10 кілометрів/год), ставши першою жінкою в історії, яка виграла кваліфікацію на цій трасі.

Поруч із нею на першому ряду стартував лідер сезону Джо Руджеро на Тойоті під номером 18 від Joe Gibbs Racing. Стартові стратегії команд будувалися навколо використання повітряного мішка на головній прямій довжиною понад 1.2 милі (1.93 кілометри), де лідер ризикував втратити позицію через атаку сліпстрімом ззаду.

Драма гонки Sunset Hill Shooting Range 150 розпочалася з першого ж кола, коли Лейні Бьюїс впевнено прийняла старт, але вже на другому колі припустилася помилки у першому повороті, занадто широко зайшовши на траєкторію. Цим миттєво скористався Деніел Дай, який захопив лідерство, тоді як Бьюїс відкотилася назад. Перший сегмент тривав недовго, оскільки вже на четвертому колі Боббі Ернхардт втратив контроль над машиною та розвернувся, врізавшись задом у стіну, що викликало перший жовтий прапор. Після рестарту Джо Руджеро здійснив блискучий маневр по зовнішній траєкторії другого повороту, пройшовши Дая та очоливши пелотон.

У другому сегменті на 19 колі один із лідерів Гейвен Бошель отримав прокол лівої задньої шини на задній прямій, що призвело до пошкодження крила та появи другого жовтого прапора. Руджеро та більшість лідерів одразу поїхали на піт-лейн за новою гумою, тоді як Раян Варгас вирішив ризикнути та залишився на трасі на старих колесах. На рестарті Руджеро без зусиль пройшов Варгаса, який швидко втратив темп. Після планового технічного жовтого прапора на тридцятому колі, який ознаменував екватор гонки, Руджеро та лідери вирішили зберегти шини та паливо, відмовившись від піт-стопів.

Фінальний сегмент перетворився на бенефіс одного гонщика. Руджеро впевнено відривався від суперників, оскільки його тойота демонструвала ідеальний баланс у всіх трьох унікальних поворотах траси. Карсон Браун, 17-річний дебютант, який вперше виступав на трасі такого великого розміру, провів видатну гонку, зумівши пробитися на другу позицію за 8 кіл до фінішу. Проте на останньому колі у тунельному повороті Браун припустився невеликої помилки та змістився вище по треку. Цим миттєво скористався Гейвен Бошель, який після проколу та ремонту пробився крізь пелотон і вирвав друге місце на самому фініші. Джо Руджеро перетнув фінішну лінію у цілковитій самоті, випередивши Бошеля на колосальні 14.342 секунди.

У переможній промові Руджеро зазначив, що хоча машина була хорошою на практиці, він не очікував такого тотального домінування, та присвятив цей успіх команді Joe Gibbs Racing, піднявши над головою кубок з присвятою "Для Роуді" з нагоди виступу на історичній машині під номером 18. Лейні Бьюїс після прикрої помилки на старті змогла повернутися у першу п'ятірку та фінішувала п'ятою, показавши найкращий жіночий результат у серії за останні двадцять років.

Суботній день, 13 червня 2026 року, приніс нові випробування на трасу в Поконо, де о 23:00 за київським часом стартувала гонка серії O'Reilly Auto Parts. Сильний поривчастий вітер суттєво ускладнив умови для кваліфікації, де Тейлор Грей завоював поул-позицію з результатом 54.749 секунди. Стартова стратегія команд базувалася на збереженні абсолютно нового асиметричного комплекту шин від Goodyear, який вимагав особливої уваги до тиску та регулювання кутів нахилу коліс, оскільки лівий борт машини працював на цій трасі в абсолютно новому режимі. Інженерам довелося шукати компроміс між швидкістю на довгих прямих і зчепленням у плоских поворотах, особливо у надзвичайно складному третьому повороті.

Перший сегмент гонки MillerTech Battery 250 розпочався з хаосу та розчарування. Вже на першому колі сталася аварія, у якій постраждали автомобілі Джессі Лава та Корі Дея. Лав змушений був зійти, проїхавши лише 1 коло, і після гонки з розпачем заявив, що він вкрай розчарований, адже його Камаро мав чудову швидкість, але він отримав лише один кут повороту, щоб відчути машину. Постійні інциденти призвели до появи 4 жовтих прапорів у першому сегменті, який у підсумку виграв Тейлор Грей, очолюючи гонку протягом 24 кіл.

У другому сегменті гра в паливну економію вийшла на перший план, і перемогу в ньому зумів завоювати юний Брент Крюс. По ходу гонки температура треку почала стрімко знижуватися через хмари, що покращило зчеплення шин з асфальтом, але змусило багатьох пілотів скаржитися на надмірну надлишкову повертаність машин.

Фінальний сегмент перетворився на трилер з рекордною кількістю жовтих прапорів та навіть семихвилинною зупинкою гонки червоним прапором. На останніх колах гонка звелася до запеклого протистояння між Джастіном Аллгаєром та Семом Маєром, які кілька разів проходили повороти бік-о-бік. Вирішальний рестарт було оголошено всього за 2 кола до фінішу. Партнери по команді Хаас Фекторі Тім Сем Маєр та Шелдон Крід спробували затиснути Аллгаєра, створивши ряд в три машини на вході у перший поворот. Проте у цей вирішальний момент Вільям Байрон на машині під номером 88 дав потужний імпульс у задній бампер Шевроле Джастіна Аллгаєра. Цей поштовх дозволив Аллгаєру вирватися вперед та створити безпечний розрив. На останньому повороті фінального кола Брент Крюс зміг обійти Байрона та фінішувати другим.

Джастін Аллгаєр здобув свою першу в кар'єрі перемогу в Поконо з перевагою у 0.607 секунди над Крюсом. Після гонки 40-річний ветеран Аллгаєр, який виступає без свого багаторічного шефа Джима Похлмана, не стримував емоцій та подякував Байрону за вирішальний поштовх, без якого гонка була б програна.

Сем Маєр фінішував четвертим і висловив жаль через невдалий рестарт, назвавши зіткнення з Крідом прикрою помилкою. Історичним цей день став і для 41-річного Джеремі Клементса, який провів свій 547 старт у серії, зрівнявшись за цим показником з Кенні Воллісом.

Недільний день, 14 червня 2026 року, розпочався з тривожних новин про наближення грозового фронту, що змусило організаторів перенести старт гонки The Great American Getaway 400 на 20:00 за київським часом. Під час кваліфікації на трасі спостерігалася різка зміна температури асфальту під впливом хмар, що створювало значні труднощі для пілотів. Поул-позицію виборов Денні Хемлін на Тойоті під номером 11 від Joe Gibbs Racing з результатом 51.948 секунди.

Хемлін зізнався, що кваліфікаційний заїзд був дуже складним через сонце, яке раптово вийшло перед стартом останніх 12 машин, через що він обережно проходив другий поворот, аби не зіпсувати швидке коло. Через несанкціоновані налаштування машин на старті Бред Кезеловскі, Бабба Уоллес та Раян Пріс були відправлені в кінець стартової решітки.

Перший сегмент гонки виграв Денні Хемлін, який за 6 кіл до кінця стейджа зміг красиво обійти Кайла Ларсона в трафіку колових машин. У другому сегменті на перший план вийшли тактичні ігри з паливом. Тодд Гілліленд з команди Front Row Motorsports ризикнув і провів на одному баку рекордні 44 кола, що принесло йому перемогу у другому сегменті. Головний тактичний жах гонки стався на 47 колі, коли під час запеклої боротьби у три ряди на виході з третього повороту Остін Хілл спробував протиснутися зсередини повз Шейна ван Гісбергена та Джоша Беррі. Машини Беррі та ван Гісбергена зіткнулися, після чого їх закрутило на головній прямій, втягнувши в аварію 9 машин, включаючи Ноа Ґреґсона, Джої Лоґано та Баббу Уоллеса. Бред Кезеловскі на високій швидкості врізався у бік машини Уоллеса, що призвело до повного сходу Кезеловскі, який у підсумку фінішував останнім, тридцять восьмим. Беррі після аварії лютував у радіоефірі, запитуючи, що це було, на що команда відповіла звинуваченням у бік ван Гісбергена. Кезеловскі також висловив глибоке розчарування безглуздою боротьбою суперників на ранній стадії гонки.

Справжнім героєм дня став Крістофер Белл, який вийшов на старт із переломом лівого зап'ястка після страшної аварії силою в 63 G на попередньому етапі в Мічигані. Белл їхав у спеціальному гіпсі, фактично керуючи машиною однією рукою, проте його команда Joe Gibbs Racing вирішила піти на паливний ризик та не заїжджати на піт-стоп, що вивело Белла в лідери за 23 кола до фінішу. Незважаючи на героїчні зусилля та біль, Белл не зміг стримати шалений темп Денні Хемліна на свіжих шинах, який наздогнав і пройшов його за 5 кіл до кінця дистанції. На першому повороті фінального кола у Белла повністю закінчилося пальне, через що він змушений був заїхати на піт-лейн, втративши шанс на подіум і фінішувавши двадцять шостим. Хемлін впевнено довів гонку до перемоги, випередивши Тайлера Реддіка на 1.678 секунди та здобувши свою 64 перемогу в кар'єрі та третій тріумф поспіль у сезоні.

У переможній промові Хемлін згадав виклик від Майкла Джордана, який у міжсезонні закликав його показати характер після прикрої поразки в минулорічному фіналі, заявивши, що тепер Джордан бачить його справжню силу. Представниця команди Хізер Гіббс додала, що Хемлін є абсолютним професіоналом, який знаходить найбільше заспокоєння та гармонію саме на гоночній трасі після складних життєвих випробувань.

Результати гоночного вікенду в Поконо кардинально змінили розклад сил у загальному заліку Кубка НАСКАР, перетворивши боротьбу за регулярне чемпіонство на психологічну війну нервів. Завдяки унікальній серії з трьох перемог поспіль Денні Хемлін зумів скоротити колись гігантський розрив від лідера сезону Тайлера Реддіка до символічних 19 очок.

Нові правила сезону 2026 року, які скасували систему гарантованого проходу в плей-офф через перемоги на користь класичного формату Chase на основі очок, зробили стабільність у першій шістнадцятці єдиним шансом на порятунок. Це повністю пояснює різку критику Бреда Кезеловскі щодо агресивних дій суперників на ранніх колах, адже будь-яка аварія тепер несе руйнівні наслідки для всього сезону, позбавляючи пілотів права на помилку. Масштабний схід лідерів середньої групи суттєво загострив боротьбу на межі зони плей-офф, де Шейн ван Гісберген утримує перевагу лише у 10 очок над Кезеловскі, що робить майбутні етапи на дорожніх трасах у Сан-Дієго та Сономі вирішальними битвами року.

У серії O'Reilly Auto Parts Джастін Аллгаєр своєю п'ятою перемогою в сезоні фактично зняв будь-які питання щодо домінатора чемпіонату, збільшивши відрив від Джессі Лава до колосальних 250 очок. Лав, який зійшов на першому колі, опинився у критичному психологічному стані, адже його чудова за швидкістю техніка знову стала жертвою чужих інцидентів на трасі. Водночас успіх молодих пілотів, таких як Брент Крюс та Джо Руджеро, доводить, що Триклятий трикутник прихильний до сміливих тактичних рішень та агресивного стилю пілотування. Команди, які змогли швидко адаптуватися до зниження температури асфальту та нового асиметричного типу гуми від Goodyear, отримали стратегічну перевагу на другу половину сезону, продемонструвавши, що в сучасному НАСКАРі математичні розрахунки інженерів важать не менше, ніж залізна воля та майстерність пілота за кермом.