Вікенд НАСКАР у Нешвіллі: Хемлін виграє після ганебного штрафу
Бетонний овал Нешвілл Суперспідвей приймав 3 дивізіони НАСКАР з 29 по 31 травня 2026 року, запропонувавши глядачам насичену програму з перегонів пікапів, серії O'Reilly Auto Parts та Кубку НАСКАР. Особливістю цього вікенду стали складні погодні умови, які повністю скасували кваліфікаційні сесії для всіх 3 категорій та змусили організаторів визначати стартові решітки за допомогою метрики. Попри дощові затримки, глядачі отримали тактичні протистояння, де ключову роль відіграли стратегія збереження шин, економія пального та здатність лідерів прориватися з кінця пелотону.
Гоночний вікенд на бетонному овалі Нешвілл Суперспідвей довжиною 1.33 милі розпочався з 11-го етапу серії Craftsman Truck під назвою Allegiance 200. Кваліфікаційні заїзди цього дивізіону були скасовані після того, як лише 24 машини встигли завершити свої швидкі кола, через раптове погіршення погодних умов. Відповідно до регламенту НАСКАР, стартову решітку було сформовано за математичною формулою, що привело до старту з поул-позиції Лейна Ріггса на Форді номер 34 команди Front Row Motorsports.
Старт гонки відклали через дощ майже на 3 години, що суттєво змінило стан траси та знизило зчеплення шин з бетонним покриттям. Перед зеленим прапором Міні Тайрелл та Андрес Перес де Лара отримали штрафи за незатверджені налаштування та порушення процедури технічної інспекції, через що їх перемістили в хвіст пелотону.
1-й стейдж гонки пікапів тривав 45 кіл і пройшов під контролем Лейна Ріггса, який виграв старт і не віддав лідерство жодному із суперників. Головну конкуренцію йому намагався нав'язати Кейден Ханікатт на Тойоті номер 11, який тримався у безпосередній близькості, але не зміг провести результативну атаку. 1-й сегмент завершився перемогою Ріггса, за яким у 1-й десятці фінішували Кейден Ханікатт, Джессі Лав, Крістіан Еккес, Джованні Руджеро, Чендлер Сміт, Бен Роудс, Таннер Грей, Джейк Гарсія та Деніел Хемрік.
2-й сегмент, що тривав з 46 по 95 коло, характеризувався підвищенням щільності боротьби та частими аваріями. 1-й серйозний інцидент стався на 56 колі за участю Тайлера Рейфа в 4-му повороті, а вже на 62 колі розвернуло машину Карсона Фергюсона.
На 70 колі сталася масова аварія у 2-му повороті за участю Таннера Грея, Джессі Лава та Джейка Гарсії, яка суттєво прорідила групу лідерів. Попри регулярні рестарти, Ріггс продовжував утримувати 1-шу позицію. На 79 колі на трасі знову з'явився жовтий прапор через уламки. 2-й сегмент також завершився перемогою Ріггса під жовтим прапором на 95 колі. У 1-й десятці за ним розташувалися Кейден Ханікатт, Чендлер Сміт, Крістіан Еккес, Грант Енфінгер, Бен Роудс, Деніел Дай, Тай Маджєскі, Деніел Хемрік та Росс Честейн.
3-й сегмент протяжністю 55 кіл повністю переформатував хід боротьби через різні стратегії дозаправок. Ріггс втратив багато позицій під час піт-стопів і був змушений рестартувати з 5-го ряду на комплекті шин, який виявився неефективним. Лідерство перехопив Раджа Карут на Шевроле номер 7 команди Spire Motorsports, який прорвався з кінця пелотону і лідирував протягом 44 кіл. На 117 колі один із претендентів на перемогу Кейден Ханікатт втратив живлення через вихід з ладу приладової панелі, що змусило його зупинитися на в'їзді до піт-лейну на 119 колі та втратити кілька кіл на заміну акумулятора. Після фінального рестарту за 16 кіл до фінішу Карут очолював перегони, намагаючись виграти на машині, на якій мав виступати Кайл Буш, що помер за тиждень до етапу. Ріггс, який отримав свіжі шини на 118 колі завдяки рішенню керівника команди Ділана Капелло, почав стрімкий прорив. На 148 колі він обійшов Чендлера Сміта, а на 149-му колі за підтримки того ж Сміта випередив Карута в 4-му повороті. Ріггс фінішував прешим з перевагою 0.468 секунди, здобувши 3-тю перемогу в сезоні та очоливши загальний залік з перевагою 37 очок над Ханікаттом.
Усього в гонці зафіксували 5 змін лідера серед 3 пілотів та 8 жовтих прапорів на 48 кіл, а середня швидкість переможця склала 99.958 милі на годину.
Суботня программа продовжилася гонкою серії O'Reilly Auto Parts під назвою Sports Illustrated Resorts 250, загальний призовий фонд якої склав 1.653.590 доларів. Кваліфікація цього етапу також була скасована через несприятливу погоду, і місця на старті визначили за математичною формулою, яка віддала 1-шу позицію Джессі Лаву з команди Richard Childress Racing. Під час 1-ї практики найкращий час показав Карсон Квапіл на Шевроле команди JR Motorsports з результатом 30.874 секунди, випередивши Вільяма Севоліча та Джастіна Аллгаєра.
1-й сегмент гонки тривав 45 кіл і пройшов за домінування Джессі Лава. Він впевнено реалізував стартову позицію і лідирував протягом усього відрізку, демонструючи стабільний темп на чистому повітрі. Суперники з команд JR Motorsports та Joe Gibbs Racing не змогли наблизитися на відстань атаки. Лав без проблем виграв 1-й сегмент гонки.
2-й сегмент, що охоплював кола з 46 по 90, приніс зміну лідера. На піт-стопі після 1-го сегмента механіки Лава спрацювали найшвидше, що дозволило йому зберегти позицію на рестарті на 54 колі. Проте вже на 55 колі Джастін Аллгаєр на Шевроле номер 7 скористався кращим зчепленням і відібрав лідерство. Аллгаєр упевнено утримував 1-шу позицію до завершення сегмента на 90 колі, здобувши 6-ту перемогу в сегментах у поточному сезоні. У 1-й десятці за ним фінішували Лав, Квапіл, Севоліч, Крюс, Корі Дей, Сем Маєр, Ретцлафф, Ларсон та Раян Сіг.
3-й сегмент тривав до 188 кола і приніс несподівані технічні проблеми лідерам. На піт-стопі перед стартом сегмента механіки Аллгаєра припустилися помилки під час заміни правого переднього колеса, через що він втратив 4 позиції та повернувся на трасу 5-м. На 120 колі Джессі Лав, який до цього домінував і лідирував у гонці протягом 87 кіл, почав різко втрачати швидкість. На 121 колі він заїхав у бокси через підозру на незакріплене заднє праве колесо, де механіки встановлювали додаткові проставки, внаслідок чого Лав ледь не втратив 2 кола і фінішував лише 16-м. Це вивело в лідери 18-річного дебютанта Брента Крюса на Тойоті номер 19, який стартував з 33 позиції. Крюс лідирував протягом 45 кіл, але наприкінці гонки Аллгаєр почав скорочувати відставання. На 168 колі Крюс застряг за коловим Джеремі Клементсом, що дозволило Аллгаєру наблизитися. На 169 колі Аллгаєр пройшов юніора в 1-му повороті. Протягом наступних 2 кіл вони вели щільну боротьбу пліч-о-пліч, проте досвідчений Аллгаєр зберіг лідерство і фінішував 1-м з перевагою 1.4 секунди. 3-м фінішував Севоліч, 4-м Сем Маєр, а 5-м Брендон Джонс. Клітус Макфарленд посів 36 місце через серію помилок на піт-лейні та штрафи.
Після фінішу Аллгаєр піднявся на дах машини та вклонився публіці в пам'ять про Кайла Буша. Загалом гонка завершилася з середньою швидкістю 132.452 милі на годину, зафіксовано 12 змін лідера серед 7 пілотів та 2 жовтих прапори на 15 кіл.
Головна подія вікенду, гонка Кубку НАСКАР під назвою Cracker Barrel 400, відбулася в неділю, 31 травня 2026 року. Кваліфікаційні заїзди в суботу також були скасовані через дощ, тому стартове поле було сформоване на основі очок власників, що дозволило Денні Хемліну на Тойоті номер 11 команди Joe Gibbs Racing розпочати гонку з 1-ї стартової позиції. Старт гонки запізнився приблизно на 75 хвилин через відновлення опадів безпосередньо перед запланованим зеленим прапором.
1-й сегмент гонки тривав 90 кіл і розпочався з грубої помилки лідера. Денні Хемлін здійснив фальстарт під час 1-го зеленого прапора, за що отримав штраф від арбітрів і на 2-му колі був відправлений у кінець пелотону на 38 місце. Лідерство перехопив Тайлер Реддік, який очолював перегони протягом 1-ших 37 кіл до моменту оголошення планового технічного кошену. Після 1-ї серії піт-стопів Крістофер Белл лідирував на 38 колі, після чого 1-шу позицію перехопив Шейн ван Гісберген. На 49 колі лідером став Кайл Ларсон, який утримував першість до 75 кола. На 73 колі сталася аварія за участю машини номер 88 в 1-му повороті, а на 83 колі зіткнулися машини номер 1 та 71 у 2-му повороті. Боротьба на рестартах дозволила Ей Джею Алмендінгеру на Шевроле номер 16 вийти вперед і виграти 1-й сегмент на 90 колі. 2-м фінішував Ларсон, 3-м Блейні, 4-м Елліотт, 5-м Реддік, 6-м Уоллес, 7-м Байрон, 8-м Бріско, 9-м Хербст, 10-м гонщик під номером 67 - Корі Хайм. Крістофер Белл втратив багато позицій через затримку на піт-стопі та закінчив сегмент лише 30-м.
2-й сегмент тривав з 91 по 185 коло і супроводжувався численними інцидентами. Кайл Ларсон повернув собі лідерство на 94 колі та утримував його протягом 32 кіл. На 146 колі сталася аварія за участю Остіна Діллона та Кріса Бюшера на головній прямій. Після рестарту на 152 колі лідером став Раян Блейні. На 174 колі аварія Ей Джея Алмендінгера в 1-му повороті знову зупинила гонку. За 1 коло до запланованого закінчення сегмента, на 184 колі, сталася аварія за участю Тодда Гілліленда, Раяна Пріса та Хайма у 2-му повороті, що призвело до завершення 2-го сегмента під жовтим прапором. Переможцем сегмента став Даніель Суарес на Шевроле номер 7 команди Spire Motorsports. У 1-й десятці за ним фінішували Боумен, Стенхаус, Сіндрік, Хемлін, який зумів прорватися до лідерів, Макдауелл, Байрон, Белл, Бріско та Кезеловскі.
3-й сегмент тривав до 300 кола і вимагав від гонщиків максимальної концентрації на економії палива та збереженні шин. На 194 колі Бред Кезеловскі був змушений зійти з дистанції через технічні проблеми. На 204 колі сталася велика аварія за участю Бубби Уоллеса, Вільяма Байрона та Алекса Боумена, після якої всі 3 завершили перегони. Після рестарту на 212 колі Хемлін очолив пелотон, ведучи боротьбу з Бріско. Проте вже на 214 колі гонку знову зупинили через завал, спровокований Немечеком, який втратив контроль над машиною після контакту з Хосеваром і зачепив Беррі, а ззаду через різке гальмування розвернуло Гілліленда. Після рестарту Крістофер Белл на 246 колі пройшов Бріско та Хемліна, захопивши лідерство. На 257 колі лідери поїхали на планові піт-стопи, де Белл зберіг перевагу, але економія палива змусила команди коригувати тактику. На 271 колі Зейн Сміт на Форді номер 38 вийшов у лідери, намагаючись проїхати до фінішу без додаткових зупинок. Проте його темп почав стрімко падати, і на 288 колі Белл повернув собі 1-шу позицію. На останніх колах після чергового жовтого прапора розгорнулася 3-стороння боротьба між пілотами команди Joe Gibbs Racing. На задній прямій фінального кола Хемлін провів атаку по внутрішній траєкторії та випередив Белла.
Хемлін фінішував 1-м з перевагою всього 0.115 секунди, здобувши свою 62-гу перемогу в кар'єрі. 2-м фінішував Белл, 3-м Бріско, 4-м Стенхаус, 5-м ван Гісберген, 6-м Реддік, 7-м Елліотт, 8-м Блейні, 9-м Зейн Сміт, а 10-м Хосевар. Одразу після фінішу Реддік та Елліотт потрапили у важку аварію на головній прямій через завал під час фінішного прискорення. Середня швидкість переможця склала 106.424 милі на годину, а гонка встановила рекорд траси за кількістю змін лідера, зафіксувавши 31 зміну серед 15 різних гонщиків при 11 жовтих прапорах загальною тривалістю 77 кіл.
Аналіз результатів потрійного вікенду в Нешвіллі демонструє чітку тенденцію домінування досвідчених гонщиків над молодими талантами у критичні моменти перегонів. Хоча 18-річний Брент Крюс лідирував протягом 45 кіл у суботу, досвідчений Джастін Аллгаєр зміг переграти його на фінішній прямій завдяки кращому розумінню траєкторій на зношених шинах. Схожа картина спостерігалася і в недільному Кубку НАСКАР, де Денні Хемлін, попри отриманий на 2-му колі штраф, методично повернувся в лідери та здійснив вирішальний обгін на останньому колі. Це підтверджує, що на складному бетонному покритті Нешвілла досвід управління зносом гуми та вміння економити пальне мають значно більше значення, ніж чиста швидкість на одному колі.
Окремо слід виділити командну роботу та стратегічні рішення інженерів, які безпосередньо вплинули на фінішні протоколи. Рішення Ділана Капелло провести піт-стоп для Лейна Ріггса за 32 кола до фінішу дало пілоту перевагу у швидкості, яка дозволила компенсувати втрачені позиції. У той же час, у Кубку НАСКАР домінування Тойоти від команди Joe Gibbs Racing завершилося тактичною дуеллю 3 напарників, що призвело до першої перемоги цього виробника на бетонному овалі Нешвілла.
