Тріумфальне повернення Чикаголенду в календар НАСКАР
Траса Чикаголенд у Джолієті зустріла учасників серії ARCA Menards неймовірною атмосферою довгоочікуваного повернення, адже змагання національного рівня тут не проводилися з 2019 року. Старий, надзвичайно нерівний асфальт півторамильного овалу обіцяв пілотам серйозне випробування на витривалість, проте головним викликом п'ятничного вечора 3 липня 2026 року став раптовий літній шторм. Через сильний дощ організатори були змушені скасувати офіційну кваліфікаційну сесію, а стартову решітку сформували за найкращими результатами єдиної 80-хвилинної сесії вільних заїздів. Поул-позиція дісталася Томасу Аннунціаті на Тойоті під номером 70, який продемонстрував швидкість 174.300 милі на годину, що змусило опонентів коригувати свої тактичні плани на гонку. Команди розуміли, що вечірнє охолодження траси після дощу суттєво змінить рівень зчеплення коліс, тому більшість зробила ставку на низький початковий тиск у шинах для збереження темпу на довгих відрізках.
Гонка Ashley Furniture 150 стартувала о 03:00 за київським часом 4 липня. Після помаху зеленого прапора Томас Аннунціата впевнено повів пелотон за собою, утримуючи лідерство на перших колах, тоді як Деніел Дай втратив кілька позицій після жорсткого зіткнення з лідером загального заліку Джейком Боллманом. Неймовірний прорив продемонстрував Вільям Саволіч, який стартував лише тринадцятим, але за рахунок сміливих маневрів уздовж нижньої білої лінії швидко пробився до першої п'ятірки. Напружена боротьба тривала до дев'ятнадцятого кола, коли Боббі Ернхардт на машині під номером 89 втратив контроль у четвертому повороті та розвернувся, застрягши у траві внутрішнього поля. Це викликало появу першого жовтого прапора, під час якого кілька аутсайдерів ризикнули заїхати на піт-лейн для дозаправки, сподіваючись на економію палива в майбутньому.
Рестарт відбувся на двадцять четвертому колі, проте заїзд майже одразу знову було зупинено. Вільям Саволіч припустився помилки та отримав серйозний удар у борт після контакту з Енді Янковяком, що призвело до пробиття колеса, жорсткого удару об стіну та миттєвого сходу одного з головних претендентів на перемогу. На наступному рестарті, який було дано на двадцять дев'ятому колі, глядачі побачили вражаюче тристороннє протистояння: Лені Байс на боліді під номером 77 від Pinnacle Racing Group затисла Аннунціату на верхній траєкторії, і в цей момент її напарник Коннор Мосак під номером 28 здійснив блискавичний кидок по внутрішньому радіусу третього повороту. Цей маневр дозволив Мосаку захопити лідерство, після чого він почав стрімко відриватися від переслідувачів. Лідер заїзду впевнено довів справу до планового технічного жовтого прапора на п'ятдесятому колі, коли командам було дозволено провести обов'язкове обслуговування болідів.
Фінальний відрізок дистанції розпочався після зеленого прапора на п'ятдесят восьмому колі, коли Мосак знову продемонстрував чудовий темп у чистому повітрі. Головною емоційною лінією цього сегменту стала боротьба дев'ятнадцятирічної Лені Байс. Незважаючи на те, що в кабіні її машини повністю відмовила система охолодження комбінезона при температурі повітря близько 30 градусів за Цельсієм, дівчина продовжувала атакувати. Після гонки вона з посмішкою назвала себе томатною головою через почервоніле від неймовірної спеки обличчя, показавши дивовижну психологічну стійкість. Байс успішно відібрала другу позицію в Аннунціати та почала скорочувати відставання від лідера, проходячи колових суперників одного за одним. Тим часом Лендон С. Хаффман на машині під номером 9, який прагнув реабілітуватися за прикру поломку на попередньому етапі, впевнено пройшов Деніела Дая за 20 кіл до фінішу та закріпився на третій позиції.
На останніх колах Байс робила все можливе, щоб наздогнати лідера, проте Мосак вміло контролював зношення гуми на горбкуватому треку та не залишив їй шансів на атаку. Коннор Мосак здобув перемогу з перевагою 2.128 секунди над своєю напарницею, що принесло команді Pinnacle Racing Group, якою спільно володіє його вітчим Марк Вебб, блискучий переможний дубль. Лені Байс своїм другим місцем вписала своє ім'я в історію, повторивши рекорд серії для жінок-пілотів. Переможець подолав дистанцію із середньою швидкістю 119.947 милі на годину . За весь час заїзду лідерство змінювалося 2 рази між 3 різними пілотами, а судді були змушені 3 рази вивішувати жовті прапори, що сумарно забрало 17 кіл дистанції.
Суботня гонка серії NASCAR O'Reilly Auto Parts під назвою Cuervo 300 змусила вболівальників та команди пройти через серйозне випробування терпінням. Потужні грози з блискавками над трасою в Джолієті призвели до затримки старту більш ніж на 4 години. Боліди змогли вийти на трек лише о 05:00 за київським часом 5 липня, коли асфальт був повністю очищений від залишків вологи та мав низьку температуру, що кардинально змінило умови зчеплення. Оскільки кваліфікація була скасована, поул-позицію згідно з регламентом отримав Коннор Зіліч на Шевроле під номером 1 від JR Motorsports, а другу позицію зайняв Брент Крюс. Команди обрали тактику агресивного тиску на перших колах, розраховуючи скористатися тимчасовим високим рівнем зчеплення, поки волога траса не почне знову нагріватися та ковзати
Перший сегмент пройшов під знаком абсолютного домінування Коннора Зіліча. Після змаху зеленого прапора пілот миттєво відірвався від Крюса та захопив контроль над внутрішньою траєкторією, яка забезпечувала максимальне прискорення на виході з поворотів. Зіліч утримував лідерство протягом усіх 45 кіл сегмента та перетнув проміжну фінішну лінію першим, випередивши Джессі Лава на 4.935 секунди. Проте відразу після завершення сегмента його команда припустилася фатальної тактичної помилки: під час руху під жовтим прапором у машині під номером 1 закінчилося пальне. Зілічу довелося котитися по апрону, після чого механіки вручну заштовхали його на піт-лейн, що відкинуло колишнього лідера на двадцять шосте місце перед рестартом.
Другий сегмент розпочався за лідерства Чейза Елліотта на машині під номером 88 від JR Motorsports, який першим залишив піт-лейн під час дозаправки. Елліотт обрав верхню траєкторію на рестарті, яка після дощу підходила його налаштуванням набагато краще, дозволяючи тримати високу кутову швидкість. Поки Елліотт впевнено лідирував, позаду розгорталися дві дивовижні дуелі: Джастін Аллгаєр здійснив прорив з сімнадцятого місця на четверте, а постраждалий Зіліч демонстрував дивовижну швидкість, зумівши пробитися назад у першу десятку на дев'яту позицію до кінця дев'яностого кола заїзду. Елліотт без особливих зусиль зафіксував перемогу в другому сегменті гонки.
Фінальний сегмент перетворився на справжню стратегічну війну нервів. Тейлор Грей першим виїхав з піт-роуд, тоді як Аллгаєр отримав суворий штраф за неправильно одягненого механіка та був відправлений у хвіст колони. Після рестарту Джессі Лав на деякий час захопив лідерство, але Грей, який за підсумками гонки лідирував 55 кіл, швидко повернув першу позицію. Ситуація загострилася на сто тридцять третьому колі, коли у Зіліча вибухнула шина, викликавши черговий жовтий прапор. Керівник команди Раяна Сіга вирішив ризикнути та заправив машину лише пальним, що дозволило йому виїхати лідером, але на свіжій гумі Брендон Джонс швидко пройшов його. Після серії інцидентів, включаючи розворот Вільяма Саволіча на сто шістдесят п'ятому колі після удару від Крюса, Елліотт повернув собі лідерство завдяки неймовірному маневру по зовнішній траєкторії на рестарті. Проте аварія між Патріком Старополі та Кайлом Сігом за 6 кіл до фінішу перевела заїзд в овертайм.
На першому в сезоні овертаймі Брендон Джонс на Тойоті під номером 20 від Joe Gibbs Racing зміг впевнено зайти у перший поворот пліч-о-пліч з Елліоттом. Елліотт обрав верхній ряд, але через зношені шини не отримав потрібного розгону від Джессі Лава та втратив швидкість, що змусило його пізніше визнати свою помилку та висловити щирий жаль. На двісті першому колі Джонс здійснив вирішальний обгін по внутрішньому радіусу в третьому повороті та заблокував супернику можливість контратакувати. Брендон Джонс перетнув фінішну лінію першим, випередивши Елліотта всього на 0.171 секунди.
Одразу після переможного фінішу Джонс виконав burnout, зупинився на старт-фінішній прямій і зробив глибокий театральний уклін перед трибунами. Цей жест був емоційною присвятою дворазовому чемпіону Кайлу Бушу, який трагічно помер у травні 2026 року та чиї рекорди на цій трасі назавжди вписані в історію. Середня швидкість переможця склала 118.119 милі на годину, лідерство змінювалося 16 разів серед 6 пілотів, а жовтий прапор з'являвся 7 разів на сумарні 40 кіл.
Головна подія святкового вікенду, недільна гонка eero 400 Кубка НАСКАР, зібрала повністю заповнені трибуни Чикаголенду вперше з 2019 року, залучивши вболівальників з усіх 50 штатів та 31 країни світу. Старий асфальт траси у поєднанні з жорсткими вимогами до налаштувань нових болідів Next Gen обіцяв непередбачувану поведінку машин. Суботня кваліфікація перетворилася на неймовірну дуель, де Денні Хемлін на Тойоті під номером 11 від Joe Gibbs Racing випередив Кайла Ларсона всього на 0.001 секунди, завоювавши поул-позицію з часом 30.296 секунди та середньою швидкістю 178.241 милі на годину. Хемлін згодом розповів, що йому пощастило застати короткочасну хмарність, тоді як наступні 12 машин виїжджали на розпечений під прямим сонцем асфальт, що миттєво знижувало кутову швидкість у поворотах. Команди розробили тактику швидкого прогріву шин на перших колах після рестартів, оскільки зношена поверхня Чикаголенду виявилася на подив чіпкою, з меншим рівнем падіння темпу, ніж очікувалося спочатку. Гонка стартувала о 01:00 за київським часом 6 липня.
Старт першого сегмента довжиною 80 кіл миттєво приніс хаос на трасі. Уже на першому колі відбувся масовий завал у хвості пелотону, в якому серйозно постраждав Раян Пріс, а болід Коннора Зіліча під номером 88 зазнав сильних пошкоджень об задню стіну, що призвело до його дострокового сходу на тридцять восьмому місці. На тридцять другому колі судді знову зупинили заїзд через аварію між Зейном Смітом та Карсоном Хосеваром, які проводили свої соті ювілейні старти в серії . На сорок п'ятому колі Остін Хілл зазнав важкого зіткнення з стіною після контакту з Шейном ван Гісбергеном. Вільям Байрон на боліді під номером 24 від Хендрік Моторспортс, який вибрав тактику збереження внутрішньої траєкторії, вийшов у лідери на шістдесят дев'ятому колі та впевнено виграв перший сегмент.
Другий сегмент довжиною 85 кіл став періодом серйозних випробувань для лідерів через поступове падіння температури треку та зміну зчеплення. Бабба Уоллес на боліді під номером 23 у стильній розмальовці до тридцятої річниці фільму космічний джем від 23XI Racing захопив лідерство та впевнено тримав темп протягом 35 кіл заїзду, проходячи повороти у верхньому ряду. Тим часом один із головних фаворитів Кайл Ларсон припустився помилки на дев'яносто третьому колі, його розвернуло на виході з четвертого повороту, і машина застрягла у глибокій багнюці внутрішнього поля. Для евакуації довелося викликати буксир, через що Ларсон втратив 2 кола та фінішував тридцять четвертим. Невдовзі після цього, на сто тридцять першому колі, лідер заліку Тайлер Реддік отримав пошкодження радіатора від уламка іншої машини, що призвело до витоку мастила та тривалого ремонту в гаражі. Вільям Байрон зумів скористатися ситуацією під час рестарту та виграв другий сегмент поспіль, забезпечивши собі ідеальний початок гонки.
Фінальний сегмент перетворився на стратегічний бенефіс Joe Gibbs Racing. Під час хвилі піт-стопів під зеленим прапором Чейз Бріско на машині під номером 19 заїхав до механіків за 52 кола до фінішу за сміливим рішенням свого шефа Джеймса Смола. Лідер Вільям Байрон заїхав колом пізніше, але втратив лідерство, оскільки Бріско за рахунок прогрітих шин зміг пройти його на трасі. Бріско впевнено очолював пелотон протягом останніх 46 кіл заїзду, у той час як його напарник Крістофер Белл, який продовжував виступати з пошкодженим лівим зап'ястям у медичній шині, здійснював шалений прорив крізь трафік, послідовно пройшовши Байрона та Хемліна.
На останніх колах Белл підібрався до лідера на відстань менше ніж 0.5 секунди, а за 2 кола до фінішу різниця між ними становила всього 0.11 секунди. Однак у брудному повітрі за машинами колових суперників болід Белла раптово втратив стабільність, що дозволило Бріско захистити позицію та першим перетнути фінішну лінію. Чейз Бріско здобув свою шосту перемогу в кар'єрі з перевагою 0.276 секунди над Беллом, забезпечивши Joe Gibbs Racing тріумфальний фініш, де його напарники зайняли перше, друге та третє місця.
Ця перемога стала найкращим подарунком на день народження для його шефа команди Джеймса Смола, який виграв у пілота пачку британських шоколадних гудзиків, пообіцявши їх за перше місце під час їхньої спільної зимової поїздки до Великої Британії. За весь час заїзду лідерство змінювалося 28 разів серед 13 різних гонщиків, а судді були змушені 7 разів вивішувати жовті прапори, що забрало 43 кола заїзду. Середня швидкість переможця склала 126.941 милі на годину.
Успішне повернення Чикаголенду до календаря змагань кардинально перетасувало карти у боротьбі за головний трофей сезону. Тріумфальний фініш Чейза Бріско дозволив йому піднятися на 3 сходинки до восьмого місця в загальному заліку, знявши колосальну психологічну напругу з усієї команди під номером 19. У той самий час Денні Хемлін зміцнив своє лідерство в регулярному чемпіонаті, збільшивши відрив від свого найближчого переслідувача Тайлера Реддіка до 44 очок. Феноменальний результат, за якого 7 автомобілів марки Тойота фінішували у першій десятці, продемонстрував повне технічне домінування японського виробника на швидких півторамильних овалах із нерівним покриттям, кинувши серйозний виклик інженерам Форда та Шевроле.
У молодшому дивізіоні O'Reilly Auto Parts Series емоційна перемога Брендона Джонса в овертаймі повернула його до когорти головних претендентів на участь у чемпіонському раунді, довівши спроможність команди ухвалювати блискавичні рішення в критичні моменти. Незважаючи на прикрий штраф на піт-лейні, лідер регулярного сезону Джастін Аллгаєр підтвердив свій високий клас, фінішувавши шостим і зберігши солідну перевагу в 195 очок над Джессі Лавом. Підсумки цього насиченого вікенду в Джолієті наочно продемонстрували, що успіх на старих класичних трасах вимагає від команд не просто швидких машин, а здатності адаптуватися до мінливих погодних умов і бездоганно прораховувати зношення шин під час тривалих зелених відрізків гонки.
Дякую за увагу! Підпишіться на цей блог, щоб бути в контексті американських перегонів. Тут я регулярно роблю анонси та огляди всіх чотирьох серій НАСКАР, визначних регіональних змагань, історичні матеріали та багато іншого.
