Результати гонки NASCAR Cup Series Cook Out Clash 2026 на Bowman Gray Stadium
Початок сезону 2026 року в дивізіоні NASCAR Cup Series став одним із найбільш непередбачуваних в історії сучасного автоспорту. Традиційна передсезонна виставкова гонка Cook Out Clash, яка мала відбутися на стадіоні Bowman Gray Stadium, перетворилася на масштабне випробування логістичних потужностей серії, витривалості пілотів та технічної гнучкості команд. Головною причиною безпрецедентних змін у графіку став екстремальний погодний фронт, який охопив штат Північна Кароліна на початку лютого 2026 року.
Первинний розклад передбачав проведення гонки в неділю, 1 лютого. Однак метеорологічні умови внесли радикальні корективи. Над штатом Північна Кароліна сформувався так званий бомбовий циклон — інтенсивна погодна система, що характеризується стрімким падінням атмосферного тиску та супроводжується потужними опадами. В околицях Вінстон-Сейлема випало від 8 до 10 дюймів снігу, тоді як у районі Шарлотта, де зосереджено більшість баз команд NASCAR, рівень снігового покриву сягав 11–15 дюймів. Це стало однією з п’яти наймасштабніших снігових подій в історії міста Шарлотт, що фактично паралізувало можливість безпечного пересування персоналу та транспортування техніки до треку.
Процес прийняття рішення про перенесення гонки на середу, 4 лютого, включав багаторазові консультації між керівництвом NASCAR, адміністрацією міста Вінстон-Сейлем та представниками департаменту транспорту штату. Джастін Свіллінг, керівник проекту Clash, зазначив, що пріоритетом була безпека фанів та команд, оскільки дорожні умови залишалися критичними протягом кількох днів після шторму. Додатковим фактором було навантаження на міські служби, які були зайняті розчищенням основних магістралей. Для підготовки безпосередньо стадіону було задіяно значні технічні ресурси: лише за суботу з території об’єкта було вивезено понад 40 вантажівок снігу. Завдяки зусиллям технічних служб гоночне полотно було майже повністю сухим вже до обіду неділі, проте стан гаражного сектора та під’їзних шляхів змусив відкласти старт на середу.
Ця затримка створила унікальну ситуацію, коли виставкова гонка відбулася всього за тиждень до офіційного початку кваліфікаційних заїздів до Daytona 500 у Флориді. Відсутність безпосередньої близькості наступного гоночного вікенду дозволила NASCAR не проводити гонку за зачиненими дверима, а дочекатися моменту, коли вболівальники зможуть безпечно дістатися до трибун.
Програма середи була надзвичайно інтенсивною та включала всі етапи змагань в один день. Кваліфікація проводилася у форматі трьох груп, де пілоти боролися за час кола на чвертьмильному треку. Крістофер Белл (20) з команди Joe Gibbs Racing продемонстрував найкращу швидкість під час тренувальних сесій, що передували кваліфікації, показавши результат 63,411 милі на годину.
Безпосередньо у боротьбі за поул-позицію домінували представники Hendrick Motorsports. Кайл Ларсон (5) на автомобілі Шевроле зміг показати результат 14,137 секунди (63,663 милі на годину), що дозволило йому випередити свого партнера по команді Вільяма Байрона (24) лише на 0,004 секунди. Це підкреслило високий рівень підготовки техніки Hendrick Motorsports до специфічних умов короткого треку.
Згідно з регламентом, перші 20 пілотів за часом гарантували собі участь у основній гонці. Решта учасників мала змагатися у гонці останнього шансу (LCQ). Особливу увагу привернув молодий Коннор Зіліч (88), який зміг кваліфікуватися до основної сітки з 19-м результатом у своєму дебютному заїзді такого рівня. Даніель Суарес (7), який перейшов до Spire Motorsports, закрив двадцятку найшвидших, забезпечивши команді представництво у фіналі.
Гонка останнього шансу на 75 кіл стала фільтром для пілотів, які не потрапили до топ-20. Джош Беррі (21), який проводив свою першу офіційну сесію за команду Wood Brothers Racing, продемонстрував повне домінування, стартувавши з першої позиції та контролюючи темп протягом усього заїзду. Основна інтрига зосередилася на боротьбі за друге, останнє прохідне місце.
Остін Сіндрік (2) з команди Team Penske опинився у епіцентрі напруженої дуелі з Корі Ладжоєм (6). Ладжой виконував роль заміни для Бреда Кезеловскі в RFK Racing, оскільки останній відновлювався після перелому ноги, отриманого внаслідок падіння у грудні. Боротьба між двома пілотами Форда була надзвичайно агресивною та тривала понад 15 кіл пліч-о-пліч. Ситуацію ускладнив Ей Джей Алмендінгер (16) на Шевроле команди Kaulig Racing. У вирішальному повороті перед фінішним прапором Алмендінгер спробував виштовхнути обох конкурентів з траєкторії, щоб зайняти їхнє місце. Проте контакт спрацював інакше: удар від Алмендінгера надав прискорення машині Остіна Сіндріка (2), що дозволило йому випередити Ладжоя та фінішувати другим.
Таким чином, Джош Беррі (21) та Остін Сіндрік (2) приєдналися до основної групи. Останнє 23-тє місце на старті отримав Алекс Боумен (48) завдяки найвищому показнику в заліку власників за 2025 рік серед тих, хто не кваліфікувався іншим шляхом. Серед пілотів, які не змогли пройти відбір, виявилися такі імениті гонщики, як Рікі Стенхаус-молодший та Ерік Джонс.
Протягом перших 40 кіл гонка проходила у відносно стабільному режимі. Пілоти вишикувалися в один ряд вздовж нижньої кромки треку, намагаючись зберегти гуму та уникати зайвих контактів на вузькому чвертьмильному овалі. Перший коушн було оголошено на 41-му колі через появу уламків на трасі. Під час цієї паузи технічні служби також перевіряли стан покриття, оскільки після великого снігопаду існувала загроза просочування вологи крізь асфальт.
Після рестарту на 41-му колі інтенсивність боротьби зросла. Кайл Ларсон (5) та Вільям Байрон (24) вели запеклу боротьбу пліч-о-пліч, проте Ларсон зберіг першу позицію. На 48-му колі Чейз Бріско (19) здійснив агресивний маневр, підштовхнувши машину Байрона у бампер, що дозволило йому захопити друге місце. На 54-му колі стався другий інцидент за участю кількох машин: Росс Честейн (1) ініціював контакт з Раяном Блейні (12), у результаті чого Блейні зачепив машину Бубби Уоллеса (23), що призвело до розвороту останнього та появи чергових жовтих прапорів.
Ситуація з лідерством змінилася на 71-му колі. Вільям Байрон (24) почав тиснути на лідера, і після серії контактів зміг вийти вперед. Кайл Ларсон (5) почав втрачати темп через швидкий знос шин, що дозволило також Чейзу Бріско (19) пройти його та вийти на друге місце. На 77-му колі Остін Сіндрік (2) розвернувся у четвертому повороті після контакту з Шейном ван Гісбергеном (97), що знову зупинило гонку.
На 84-му колі Чейз Бріско (19) повернув собі лідерство, випередивши Байрона. Однак за кілька кіл до середини дистанції Тай Гіббс (54) провів рішучу атаку на Бріско, змістивши його з траєкторії та очоливши заїзд на 95-му колі. Саме Тай Гіббс (54) був лідером у момент оголошення запланованої технічної перерви на 100-му колі.
Під час регламентної зупинки на 100-му колі погода різко погіршилася. Над стадіоном почалися інтенсивні опади у вигляді крижаного дощу. NASCAR прийняла рішення про 30-хвилинну затримку для оцінки стану траси. Зважаючи на те, що Bowman Gray Stadium є коротким треком з низькими швидкостями, офіційні особи оголосили гонку “мокрою” (wet weather race) та зобов’язали команди встановити спеціальну дощову гуму Goodyear.
Цей перехід став критичною точкою для багатьох стратегій. Умови на треку стали непередбачуваними: низька температура поверхні у поєднанні з крижаними опадами перетворила асфальт на дзеркало, де зчеплення було мінімальним навіть на дощових шинах.
Рестарт на 101-му колі негайно призвів до масових інцидентів. Чейз Бріско (19) на зовнішній лінії зумів випередити Тая Гіббса (54). Проте позаду них Денні Хемлін (11) втратив контроль над машиною на слизькій ділянці та врізався у Кайла Ларсона (5). Поул-сіттер був відкинутий у бар’єр SAFER четвертого повороту, а Раян Пріс (60) також розвернувся, намагаючись уникнути зіткнення.
Гонка увійшла у фазу постійних зупинок. Загалом за 200 кіл було зафіксовано 17 коушнів, що стало рекордом для Clash. На 119-му колі Джош Беррі (21), який так впевнено виграв LCQ, врізався у стіну через технічну несправність колеса. На 121-му колі стався масовий завал у четвертому повороті за участю Остіна Сіндріка (2), Раяна Блейні (12) та Кайла Ларсона (5).
Карсон Хосевар (77) несподівано проявив себе як один із найкращих пілотів у дощових умовах. Він зміг вийти в лідери на 123-му колі та утримував першу позицію протягом 18 кіл. Проте на 139-му колі Денні Хемлін (11) знову став причиною зупинки, розвернувшись при спробі обгону Алекса Боумена (48). На наступному рестарті Хемлін підштовхнув Остіна Діллона (3), що призвело до чергового розвороту.
Надзвичайна тривалість гонки (загальний час склав 2 години 20 хвилин) призвела до того, що багато команд опинилися на межі паливного ліміту. Оскільки заїзди Clash зазвичай короткі, об’єм баків та стратегія дозаправок не розраховувалися на таку кількість кіл під жовтими прапорами у повільному темпі. На 151-му колі Кайл Ларсон (5) зупинився на трасі через порожній бак. На 165-му колі аналогічна проблема виникла у Чейза Елліотта (9).
Через затягування гонки основна трансляція на каналі FOX завершилася за графіком, і останні 35 кіл гонки були перенесені на кабельні мережі. Під час цього переходу NASCAR дозволила всім учасникам заїхати на піт-лейн для дозаправки, щоб уникнути подальших зупинок через відсутність пального.
Раян Пріс (60) почав свій шлях до перемоги у останній третині дистанції. Попри участь у ранніх інцидентах, його автомобіль Форда команди RFK Racing зберігав необхідний темп. На 141-му колі лідерство захопив майстер дорожніх трас Шейн ван Гісберген (97), який майстерно маневрував на вологому покритті. На 144-му колі Раян Пріс (60) вперше зміг вийти на перше місце, скориставшись боротьбою між суперниками. Шейн ван Гісберген (97) зумів повернути лідерство на 145-му колі, проте після серії рестартів Пріс провів вирішальну атаку на 158-му колі.
Останні 40 кіл гонки Раян Пріс (60) контролював дистанцію. Вільям Байрон (24) намагався чинити тиск, але Пріс був бездоганним на виходах з поворотів. За 10 кіл до фінішу Пріс випереджав Байрона на 1 секунду. Підсумковий розрив між першим та другим місцем склав 1,752 секунди. Раян Пріс (60) перетнув фінішну лінію, здобувши свою першу перемогу в дивізіоні Cup Series.
Команда RFK Racing продемонструвала високу конкурентоздатність, отримавши не лише перемогу з Раяном Прісом (60), але й 8-ме місце Кріса Бюшера (17). Для Раяна Пріса (60) цей успіх став логічним результатом тривалого прогресу після переходу до стану команди Бреда Кезеловскі. Він очолював гонку протягом 46 кіл.
Hendrick Motorsports посіла друге місце з Вільямом Байроном (24), проте гонка була катастрофічною для лідера команди Кайла Ларсона (5). Попри старт з поула та лідерство на початкових етапах, він був залучений до рекордної кількості інцидентів (17 залучень за офіційними даними) та фінішував лише 16-м з відставанням в одне коло.
Spire Motorsports підтвердила свій статус команди, що стрімко розвивається. Даніель Суарес (7) у своєму першому заїзді за новий колектив фінішував 4-м, а молодий Карсон Хосевар (77) довгий час лідирував та демонстрував найкращу швидкість на мокрому асфальті, хоча фінішував поза топ-10 через пізні аварії.
Гонка у Bowman Gray Stadium 2026 року продемонструвала надзвичайну гнучкість регламенту NASCAR у питаннях погодних викликів. Використання дощових шин Goodyear у поєднанні з низькими температурами та слітом створило унікальний технічний контекст, де досвід пілотів у коротких треках та модифікованих серіях став вирішальним. Перемога Раяна Пріса (60), який має великий досвід виступів на модифікованих автомобілях на подібних треках північного сходу США, підтвердила важливість адаптивності пілота до специфічних умов зчеплення.
Організаційний успіх перенесення гонки з неділі на середу в умовах історичного снігопаду підкреслив ефективність взаємодії NASCAR з місцевою владою. Попри рекордну кількість жовтих прапорів та паливну кінцівку, захід виконав свою основну функцію — яскраве відкриття сезону перед головним стартом у Дейтоні. Командний залік показав зміщення балансу сил: успіхи RFK Racing та Spire Motorsports свідчать про те, що традиційні лідери, такі як Hendrick Motorsports та Joe Gibbs Racing, стикаються з дедалі потужнішою конкуренцією в умовах нестандартних гоночних форматів.
