Нова зірка НАСКАР: хто такий Корі Хайм
Сезон 2026 у Cup Series дав несподіваного героя. Корі Хайм на Тойоті номер 67 команди 23XI Racing мав у плані лише 12 гонок, але вже виграв дві: вуличну гонку на військово-морській базі Коронадо в Сан-Дієго 21 червня і Brickyard 400 в Індіанаполісі 26 липня. Обидві перемоги він здобув у перших 15 стартах у Cup за кар'єру, і це найшвидший шлях до двох перемог у сучасній епосі НАСКАР, яку рахують з 1972 року. Останнім, хто виграв дві гонки так рано, був Ей Джей Фойт у 1965 році. Сам Хайм у Cup поки що гість, але це ненадовго: 30 травня 23XI оголосила, що з 2027 року він їздитиме повний сезон на машині номер 35.
Корі Девід Хайм народився 5 липня 2002 року в Марієтті, штат Джорджія. Його батько Рей сам ганяв на машинах класу late model, тож сина в перегони привів він. Перші титули Хайм виграв на машинах Legends на трасі в Атланті: 2016 року у підлітковому дивізіоні Young Lions, 2017 року в дивізіоні Pro серії Thursday Thunder. Потім він пересів на super late model і їздив у серіях CARS Tour, Southern Super Series і PASS. Першу перемогу на такій машині він здобув 2018 року в Саут-Бостоні, у 2020 році виграв престижну гонку SpeedFest 200 у Джорджії і став третім у серії CARS Late Model Stock Tour.
У 2019 році Хайм дебютував в ARCA за Chad Bryant Racing: 13 гонок, жодної перемоги, але жодного сходу, 12 разів у десятці і десяте місце в загальному заліку, хоча він проїхав не весь сезон. У 2020 році він перейшов у Venturini Motorsports і з того часу входить у програму розвитку Тойоти. Першу перемогу в ARCA Хайм здобув у жовтні 2020 року в Канзасі. У 2021 році він провів повний сезон за Venturini, виграв 6 гонок, серед них Дейтону, Талладегу, Поконо і Воткінс-Глен, і весь рік боровся за титул з Таєм Гіббсом. Гіббс став чемпіоном, Хайм поступився йому 37 очками. У 2022 році він додав ще дві перемоги в ARCA, у Дейтоні і Канзасі. Загалом в ARCA у нього 9 перемог у 44 стартах.
Дорогу в пікапи Хайму відкрив Кайл Буш. Саме Буш у квітні 2021 року оголосив, що Хайм дебютує в його команді Kyle Busch Motorsports, і 7 травня 2021 року в Дарлінгтоні Хайм уперше вийшов на старт на пікапі номер 51. У 2022 році він провів за KBM 16 гонок і виграв дві: в Атланті, своїй домашній трасі, обігнавши на останньому колі напарника Чендлера Сміта, і у Гейтуеї. У плей-офф він не потрапив, бо їхав неповний сезон, але став найкращим новачком серії.
З 2023 року Хайм їздить за Tricon Garage на пікапі номер 11. У перший сезон він виграв 3 гонки і регулярний чемпіонат, але фінал у Фініксі закінчився скандалом: Карсон Хосевар розвернув його, Хайм у відповідь навмисно вибив Хосевара за 3 кола до фінішу, отримав штраф у 25 очок і 12500 доларів і опустився на четверте місце. У 2024 році було 6 перемог і друге місце в чемпіонаті. А 2025 рік став історичним. Хайм виграв 12 гонок, побивши рекорд Греґа Біффла з 9 перемогами за сезон, який тримався з 1999 року, і завоював титул перемогою в Фініксі. За сезон він виграв 23 сегменти, лідирував 1627 кіл і став першим пілотом у трьох національних серіях НАСКАР, який лідирував хоча б одне коло в кожній гонці сезону. Паралельно з 2023 по 2025 рік він провів 20 гонок у серії O'Reilly за Sam Hunt Racing, найкращий результат там третє місце в Айові 2024 року.
У Cup Хайм потрапив як запасний пілот. У січні 2024 року його оголосили резервним пілотом одразу двох команд Тойоти, Legacy Motor Club і 23XI, а для Legacy він ще й працював на симуляторі. Дебют стався раніше, ніж планували: Ерік Джонс травмувався в Талладезі, і Хайм замінив його на машині номер 43 у Довері, фінішувавши двадцять п'ятим. Потім він ще раз проїхав за Legacy в Канзасі, де фінішував двадцять другим на одному колі з лідером, і один раз за 23XI в Нешвіллі.
У лютому 2025 року 23XI підписала з ним багаторічний контракт пілота розвитку, і він отримав власну машину номер 67. Того року він провів 4 гонки і показав найкращий результат у Брістолі: стартував тридцять восьмим, фінішував шостим. У Чикаго на вуличній трасі він не пройшов кваліфікацію, бо його витіснила Кетрін Легг.
На 2026 рік 23XI розширила програму Хайма до 12 гонок з шефом команди Бутті Баркером. До списку увійшли всі чотири гонки великого шолома НАСКАР: Daytona 500, Coca-Cola 600, Brickyard 400 і Southern 500. Результати по черзі такі: Дейтона двадцять восьме місце, Канзас п'ятнадцяте, Техас тридцять перше, хоча там Хайм лідирував 69 кіл до розвороту наприкінці гонки, Шарлотт дев'ятнадцяте, Нешвілл двадцять п'яте. Потім настав злам. У Коронадо, на першій в історії гонці Cup на території військово-морської бази, Хайм вийшов уперед, коли за 4 кола до фінішу розвернувся його напарник Тайлер Реддік, і втримав перемогу. Далі було дев'яте місце в Чикаго, а в Індіанаполісі він лідирував найбільше кіл і виграв Brickyard 400, випередивши Крістофера Белла і Джоуї Лоґано. Після цього були шістнадцяте місце в Дейтоні та дев'ятнадцяте на Southern 500 у Дарлінгтоні. Підсумок 10 стартів сезону: 2 перемоги, 3 фініші в десятці.
Перемога на Brickyard 400 побила кілька рекордів. Номер 67 став першою машиною з неповним сезоном, яка виграла одну з чотирьох найпрестижніших гонок НАСКАР, з часів Тревора Бейна і Daytona 500 2011 року. Хайм став наймолодшим переможцем Brickyard 400 з 1994 року, коли там переміг Джефф Ґордон. А дві перемоги за перші 15 стартів зрівняли його з Фойтом. Паралельно Хайм провів кілька гонок у пікапах за Tricon і виграв три з них: у Дарлінгтоні, Рокінгемі та Мічигані. Після Рокінгема він навіть розділив лідерство в таблиці серії з Кейденом Ханікаттом, хоча їхав неповний сезон і пропустив дві гонки.
Чому ж 23XI не дала йому повний сезон у 2026 році? Причин дві, і обидві конкретні. Перша технічна: у 23XI три чартери, і всі три зайняті. Номер 23 у Бабби Уоллеса, номер 35 у Райлі Хербста, номер 45 у Тайлера Реддіка. Машина номер 67 Хайма чартеру не має, тобто це відкрита заявка, яка мусить проходити кваліфікацію щоразу, коли на гонку заявлено більше 40 машин. Тримати таку машину весь сезон дорого і ризиковано, бо будь-яка невдала кваліфікація означає пропуск гонки. Друга причина в стратегії. Співвласник команди Денні Хемлін і керівництво 23XI вирішили вести Хайма поступово: обмежений графік на різних типах трас, участь у роботі технічного відділу навіть у ті вікенди, коли він не їде, і постійна робота з даними команди. У 23XI прямо пояснювали, що свідомо дали йому час відточити гоночну майстерність перед виснажливим сезоном з 38 вікендів.
Цей план уже завершився. Ще 30 травня, після 4 стартів сезону і до перемог у Коронадо та Індіанаполісі, 23XI оголосила, що з 2027 року Хайм отримає машину номер 35, яку зараз веде Хербст. Отже, наступного сезону в 23XI будуть Уоллес, Реддік і Хайм, і двоє з трьох уже вигравали Brickyard 400: Уоллес 2025 року, Хайм 2026 року.
Шлях Хайма добре показує, як працює система розвитку Тойоти. ARCA за Venturini, потім пікапи спершу за KBM, потім за Tricon, частковий сезон у серії O'Reilly, роль запасного і пілота розвитку в Cup, і лише після титулу в пікапах повний сезон у найвищій серії. Через програму розвитку Тойоти раніше пройшли Крістофер Белл і Тай Гіббс, які сьогодні їздять за JGR. Різниця в тому, що Хайм прийшов у Cup уже з перемогами в кишені. Тиск на нього в 2027 році буде значно більшим, ніж на звичайного новачка, але дві перемоги за 15 стартів дають підстави вважати, що в 23XI не помилилися з вибором.
