Результати гонок НАСКАР в Фініксі
Гоночний вікенд на трасі в Аризоні в березні 2026 року став однією з найяскравіших подій у світі американського автоспорту, об’єднавши етапи вищого дивізіону NASCAR Cup Series та оновленої серії NASCAR O'Reilly Auto Parts Series. Подія, яку охрестили Desert Double, мала особливий статус через одночасне проведення перегонів NASCAR та INDYCAR, що створило унікальну атмосферу для вболівальників та серйозний виклик для технічних штабів команд. Траса довжиною в одну милю в Авондейлі відома своїми плоскими поворотами та специфічним доглегом, де пілоти часто йдуть на ризиковані маневри, зрізаючи траєкторію по асфальтованій частині внутрішнього поля. Цей вікенд продемонстрував, що навіть за умов тотального домінування одного пілота протягом більшої частини заїзду, фінальний результат часто визначається миттєвим стратегічним рішенням на піт-лейні або витривалістю під час рестартів.
Початок 2026 року став поворотним моментом для другого дивізіону NASCAR, який після тривалого партнерства з Xfinity перейшов під бренд O'Reilly Auto Parts. Ця зміна назви супроводжувалася не лише оновленням логотипів та фірмових кольорів на трасах, а й зміною філософії серії, яка тепер більше орієнтується на залучення фанатів через цифрові платформи та прямі трансляції на каналі The CW. Для індустрії це стало сигналом модернізації, оскільки O'Reilly активно впроваджує нові маркетингові ініціативи, орієнтовані на лояльну базу вболівальників, які цінують культуру самостійного обслуговування автомобілів та зв’язок із локальними гоночними спільнотами.
Разом із ребрендингом серія впровадила кілька важливих технічних та вікових змін. Зокрема, мінімальний вік для участі в перегонах на коротких треках та дорожніх трасах було знижено до 17 років, що відкрило шлях для таких молодих талантів, як Брент Крюс та Корі Дей. Крім того, змінився формат плей-офф: кількість гонок у фінальній частині сезону зросла з семи до дев’яти, а правила щодо нарахування бонусних очок за перемоги на етапах було переглянуто. Усі ці фактори створили додаткову напругу перед початком етапу в Фініксі, де кожен пілот намагався довести свою спроможність адаптуватися до нових умов.
Суботня гонка серії O'Reilly під назвою GOVX 200 складалася з 200 кіл, розділених на три етапи тривалістю 45, 45 та 110 кіл відповідно. Першу стартову позицію в кваліфікації завоював Тейлор Грей на Тойоті з часом 27.535 секунди, випередивши чинного чемпіона Джессі Лава лише на 0.010 секунди. Грей впевнено розпочав заїзд, повівши пелотон за собою, але вже на 14-му колі Лав зміг провести атаку по внутрішній траєкторії в першому повороті та вийти в лідери.
Перший стейдж пройшов у досить спокійному темпі без жодних зупинок через аварії. Джессі Лав контролював ситуацію, але наприкінці етапу почав відчувати тиск з боку Семмі Сміта з команди JR Motorsports. За п’ять кіл до фінішу етапу Лав застряг у заторах, намагаючись обійти колових пілотів, чим скористався Сміт. Він зумів знайти прогалину на внутрішній траєкторії та виграв перший етап.
Під час першої перерви Семмі Сміт втратив лідерство через повільну роботу механіків на піт-лейні, тоді як Джессі Лав знову вирвався вперед завдяки швидкій зупинці своєї команди. На другому етапі Лав продемонстрував вражаючий темп, поступово відриваючись від переслідувачів. До кінця 90-го кола його перевага над Карсоном Квапілом становила понад чотири секунди, що дозволило йому без зусиль виграти другий етап.
Третій етап розпочався за сценарієм домінування Джессі Лава, але ситуація змінилася за 68 кіл до фінішу. Карсон Квапіл, який мав дуже швидкий автомобіль, зміг нав’язати боротьбу Лаву та після тривалої дуелі вийшов у лідери. Проте справжня драма почалася після серії піт-стопів під зеленим прапором. Коли до фінішу залишалося 36 кіл, Лавар Скотт допустив помилку і його розвернуло, що спричинило появу жовтих прапорів та звело перевагу лідерів нанівець.
Після рестарту на трасі почався справжній хаос. Шелдон Крід та Сем Маєр вели запеклу боротьбу пліч-о-пліч протягом кількох кіл, поки за 27 кіл до фінішу не сталася масштабна аварія. У завал потрапили Вільям Саволіч, Брендон Джонс, Семмі Сміт та Тейлор Грей, що призвело до тривалої паузи. Джастін Аллгаєр, який на той момент перебував у хвості першої десятки через невдалий піт-стоп раніше, зміг уникнути зіткнень та піднятися вище.
Фінальний рестарт відбувся за 15 кіл до кінця. Лідери ввійшли в поворот у чотири ряди, створюючи неймовірне видовище. Шелдон Крід захопив лідерство, але за 14 кіл до фінішу зачепив стіну, що відкрило шлях для Джессі Лава та Джастіна Аллгаєра. За 11 кіл до завершення Аллгаєр здійснив вирішальний маневр по зовнішній траєкторії в першому повороті, обійшов Лава та впевнено поїхав до своєї першої перемоги в сезоні.
Аллгаєр став четвертим різним переможцем у чотирьох гонках сезону, а Шевроле окупувала перші 14 позицій фінішного протоколу. Завдяки цій перемозі Джастін очолив загальний залік серії, випереджаючи Джессі Лава на три очки.
Недільна гонка Straight Talk Wireless 500 стала справжнім випробуванням нервів та стратегічного мислення для команд вищого дивізіону. Тайлер Реддік приїхав у Фінікс у статусі фаворита після трьох перемог поспіль на початку сезону, прагнучи встановити історичний рекорд. Проте траса в Фініксі мала свої плани на цей вечір.
Суботня кваліфікація Cup Series завершилася тріумфом команди Team Penske. Джої Лоґано завоював першу стартову позицію з результатом 135.537 миль на годину. Його напарники, Остін Сіндрік та Раян Блейні, також продемонстрували відмінну швидкість, кваліфікувавшись у першій п’ятірці. Кайл Ларсон розташувався на другому місці, програвши Лоґано лише мізерні 0.017 секунди.
Важливою новиною перед стартом стала заміна Алекса Боумена. Через напад вертиго він був змушений пропустити етап, і його місце в автомобілі №48 команди Hendrick Motorsports зайняв Ентоні Альфредо. Бред Кезеловскі також зіткнувся з проблемами: після аварії на тренуванні він стартував на запасному автомобілі з кінця поля.
Гонка складалася з 312 кіл і характеризувалася рекордною кількістю інцидентів. Загалом було зафіксовано 12 жовтих прапорів, що повторило історичний максимум для цієї траси. Раян Блейні виграв перший етап, незважаючи на те, що йому двічі доводилося прориватися з хвоста пелотона через штраф за порушення правил на піт-лейні та проблеми з незакріпленими колесами.
Другий етап пройшов під знаком домінування Крістофера Белла на Тойоті №20. Він лідирував протягом 176 кіл, демонструючи найкращу швидкість на довгих дистанціях. Белл впевнено виграв другий стейдж, і здавалося, що його перемозі ніщо не зможе завадити. Проте численні аварії, включаючи зіткнення Джої Лоґано з Ей Джей Алмендінгером за 58 кіл до фінішу, постійно переривали ритм гонки.
Ключовий момент стався за 22 кола до фінішу під час чергової появи жовтих прапорів. Шеф команди Раяна Блейні, Джонатан Хасслер, прийняв ризиковане рішення замінити лише дві шини, що дозволило Блейні вийти на першу позицію. У той же час Крістофер Белл поїхав за чотирма новими шинами і повернувся на трасу лише восьмим.
На фінальному рестарті Блейні зміг стримати атаки Тая Гіббса та почав нарощувати відрив. Белл на свіжій гумі неймовірно швидко проходив суперників, піднявшись на друге місце за кілька кіл до фінішу. Він стрімко наздоганяв Блейні, але йому забракло часу для фінальної атаки. Раян Блейні перетнув фінішну лінію першим, здобувши свою 18-ту перемогу в кар’єрі та другу поспіль у Фініксі.
Перемога Блейні стала першою для виробника Форд у сезоні 2026 року та завершила ідеальний вікенд для Роджера Пенске після суботнього тріумфу в INDYCAR. Тайлер Реддік фінішував восьмим, що дозволило йому зберегти лідерство в чемпіонаті, випереджаючи Блейні на 60 очок.
Траса в Фініксі вкотре довела свою складність через швидке зношення гуми та необхідність точного налаштування балансу автомобіля. Раян Блейні після гонки відзначив, що висока температура та більше число кінських сил під капотом змушували пілотів бути вкрай обережними з педаллю газу на виходах із поворотів. Він також підкреслив, що розширення траєкторії в третьому та четвертому поворотах допомогло в боротьбі, але брудне повітря все одно залишалося серйозним бар’єром для тих, хто намагався обігнати лідера на фініші.
У серії O'Reilly боротьба була не менш напруженою. Джессі Лав пояснив свою поразку тим, що на початку третього етапу його Шевроле стала занадто тугою в керуванні, що не дозволило йому підтримувати такий самий темп, як у Аллгаєра на фінальних колах. Карсон Квапіл, який лідирував 22 кола, показав, що досвід його нового шеф-механіка Родні Чілдреса вже дає плоди, оскільки команда JRM змогла підготувати один із найшвидших автомобілів на треку.
Цікавим аспектом стала робота піт-команд. У суботній гонці саме затримки на обслуговуванні змінили хід боротьби для Семмі Сміта та Джастіна Аллгаєра. У неділю ж стратегічне рішення команди Блейні щодо двох шин виявилося геніальним ходом, який компенсував попередні помилки механіків під час заїзду.
Гоночний вікенд у Фініксі став наочним підтвердженням того, що сезон 2026 року буде роком жорсткої конкуренції та стратегічної гнучкості. Для Джастіна Аллгаєра перемога стала важливою віхою, що дозволила йому вийти в лідери загального заліку та закріпити статус претендента на титул. Для Джессі Лава друге місце стало розчаруванням, але його стабільність (чотири фініші в топ-10 у чотирьох гонках) робить його головним переслідувачем.
У вищому дивізіоні Раян Блейні нагадав усім, чому він є одним із найкращих на плоских коротких овалах. Його здатність зберігати спокій після численних негараздів на початку гонки та майстерність в обороні на фініші стали ключовими факторами успіху. Тайлер Реддік, хоча і не зміг продовжити свою виграшну серію, залишається найстабільнішим пілотом чемпіонату, а Крістофер Белл показав, що команда Joe Gibbs Racing знайшла швидкість, яка дозволить їм домінувати на багатьох трасах у майбутньому.
Весняний етап у пустелі Аризони задав високу планку очікувань, продемонструвавши, що в NASCAR 2026 року немає місця для помилок, а перемога дістається тим, хто здатен витримати тиск до останнього метра дистанції.
